Милі кістки Книга

Моє прізвище — Селмон — звучить як назва риби; а звали мене Сьюзі. У день мого вбивства, 6 грудня 1973 року, мені було чотирнадцять. Той, хто скидався більше на звіра, аніж на людину, вчинив наругу над моїм тілом, а потім розірвав його на шматочки. Тепер, опинившись на небесах, я маю спостерігати за тим, як вбивця намагається замести сліди, а моя сім’я — змиритися зі втратою. Відтепер я безтілесна тінь. А той, хто перетворив мене на неї, здатен повторити скоєне вже з іншою дівчиною… Я можу тільки споглядати з небес. І якби моє серце досі було здатне відчувати, воно розбилося б на друзки від того, що саме мені доведеться побачити… Історія, яка в менш обдарованого автора могла б обернутися сльозливою мелодрамою, стає витонченою і пронизливою розповіддю про життя після смерті і долю тих, хто зіткнувся зі втратою. Minneapolis Star Tribune