Уот Книга

«Ўот» (1953) ірландського письменника Семюеля Беккета (1906–1989) є класикою світової літератури ХХ сторіччя. У цьому творі, як і в інших своїх романах та п’єсах, Беккет з допомогою філософів, заґримованих під блазнів, розігрує трактат про мову, наукоцентричну європейську свідомість, про релігію, про біль та розпач людини, якій випало жити у ХХ сторіччі. Попри глибину порушених в романі тем і проблем, «Ўот» є, мабуть, найприступнішим, найдотепнішим та найабсурднішим твором великого ірландця, лауреата Нобелівської премії з літератури (1969). Від редактора: Ще при першому виданні «Уота» хотів таке утнути, але тільки тепер наважився, та ще й заручився підтримкою двох достохвальних фахівців — перекладача цього роману пана Володимира Діброви та перекладача і члена Правописної комісії пана Максима Стріхи... Чинний український правопис (§ 124) велить передавати англійське w на позначення звука [w] через в: отже, назву роману Семюела Беккета «Watt» маємо відтворювати як «Вот». Але в цьому окремому випадку отримуємо явно «московську» зорову конотацію. Коли цей український переклад уперше вийшов 1991 року в журналі «Всесвіт», тоді діяв ще «радянський» правопис, який велів писати «Уот». Сьогоднішнє правило з погляду відтворення оригіналу краще від попереднього, але не бездоганне. І на те нема ради: окремої літери, яка позначала б потрібний звук, що лежить ближче до «в», але відхиляється від нього в бік «у», в українській абетці немає. Зате така літера є в білорусів. Це — ў — «у коротке» чи «нескладове у». Оскільки цей роман Бекета є, сказати б, одним із «найфілологічніших» і найбільш експериментальних, то й, друкуючи його переклад, цілком можна зважитися на ще один експеримент: спробувати «запросити» цю літеру й до нас, щоб між українським та англійським звучанням встановилася цілковита відповідність. Будемо вдячні за ваші, люб'язні читачі, розмисли про такий «літерний вихиляс».